Нашому ліцею — 57! Серце нашого дому б'ється там, де є ми...
Вересень нагадує, що нашому рідному закладу — Ліцею № 1 Айдарської селищної ради — виповнилося 57 років. Але цього року біль і любов змішалися так гостро, що кожне слово дається з надірваним серцем.
Наша рідна будівля в Айдарі — та сама, де кожне дерево знало нас, де в коридорах лунав дзвінкий дитячий сміх, де пахло крейдою, дитячими мріями і щасливим мирним дитинством — зараз там, у холодній окупації. Наш шкільний поріг мовчить, а вікна нашого затишного дому дивляться у світ тривожної невідомості. Коли згадуєш той день, коли довелося їхати, здається, що шматочок душі назавжди залишився там, на рідному сході України.
Але ворог прорахувався в одному.
Ця будівля — лише стіни. Холодні, чужі зараз стіни.
АЛЕ МИ ЦЕ І Є ЛІЦЕЙ! Ми живемо, дихаємо і тримаємося одне за одного крізь сотні кілометрів і ночі під сиренами.
Попри дистанційний формат та всі жорстокі виклики часу:
- Завдяки нашим вчителям — які щодня тримають освітній та душевний фронт, віддаючи серце дітям і кажучи крізь екрани: «Доброго дня, ми поруч».
- Завдяки нашим талановитим учням — розумним, щирим, незламним українцям, заради яких ми б'ємося в освіті щодня.
- Завдяки нашій згуртованості та спільності — бо жодна відстань у світі не здатна розірвати той невидимий зв'язок, який будувався десятиліттями
Немає коментарів:
Дописати коментар